До Дня білої тростини, який відзначають у всіх країнах світу, у приміщенні Рівненської обласної організації українського товариства організації сліпих (УТОС) відбувся круглий стіл. Для тих, хто може бачити і хто не може повністю усвідомити побут незрячого, голова благодійної організації “Обличчям до істини” Тетяна Войтович запропонувала вдома спробувати із зав’язаними очима поставити на вогонь чайник, а потім приготувати собі чай, але так, щоб не обпекти руки. Також пані Тетяна наголосила на матеріальну сторону побуту:

— Незрячий отримує 320-360 гривень, із яких щодня в середньому 10 гривень витрачає на ліки. Залишається мізер. Як за 60 гривень харчуватися впродовж місяця? Як виховувати дітей? Щодня їм у школу потрібно дати гривню-дві на обід. Цікава ситуація також склалася для родичів, які доглядають незрячого. У місяць їм виплачують 7,11 гривні.

Борис Сидоренко, який навчає читати дітей руками, просив допомогти з оплатою проїзду.

— Є сліпі дітки з багатодітних, малозабезпечених сімей, — каже вчитель. — Виділити для них чотири гривні на дорогу батькам скрутно. Тому, щоб навчитися читати, добратися з району до міста у них не завжди є змога.

Тим часом, заступник голови обласної ради Валентин Крока зазначив, що цьогоріч для незрячих у бюджеті передбачено одноразову допомогу в розмірі 25 тисяч гривень.

З історії заснування Дня білої тростини

У Великобританії фотограф Джейсм втратив зір і страждав від цього. Одного разу він зустрів сліпого солдата, який дав Джеймсу палицю і навчив ходити з її допомогою. Через деякий час сірі палиці вирішили пофарбувати у білий колір, щоб незрячих людей було краще видно водіям автомобілів.

У 1931 році біла тростина стала символом незрячого. А у 60-х роках ООН прийняла рішення визнати 15 жовтня Днем білої тростини.

Рівненська обласна організація УТОС заснована у 1933 році. Сьогодні на обліку тут знаходиться більше двох тисяч людей. Це інваліди зору I та II груп.

Тетяна КОВАЛЬ.