Майже щодня доводиться спостерігати як групи і місцевих, і заїжджих туристів, молоді хлопці і дівчата з рюкзаками і торбинами прямують до залізничної вузькоколійної станції, аби відправитись...

на відпочинок у район трьох лісових озер. 

Ці мальовничі, з прозорою водою озера з оброслими сосною берегами, розкинулись на 82-му кілометрі вузької колії Антонівка—Зарічне, або за 23 км від Зарічного. Вони — посеред найдовшого на колії 13-кілометрового перегону Локниця—Острівськ. Перше з трьох озер — за якихось 50 метрів від залізниці. Але оскільки зупинки поїзда тут немає, то що залишається туристам: сходити в Локниці чи Острівську, аби топати 6 км пішки, чи вистрибувати на ходу поїзда? Вибирають останній варіант.

Уже роками точаться розмови про розвиток “зеленого туризму” в районі, роками пишуть люди про необхідність узаконити зупинку потяга, але все марно. Машиністи на свій розсуд зупинити потяг не можуть, бо весь рух фіксується плівкою і вони бояться відповідальності. Але хіба меншою буде відповідальність, якщо трапиться трагедія? Бо хоч біля озера потяг і рухається зі швидкістю 20 км на годину — від лиха ніхто не застрахований.