Олександр Данильчук вполював 13 качок і лисуху, Сергій Подолін випробував нову рушницю, а Олексій Губанов втопив човна і залишився без здобичі. Такі результати відкриття сезону полювання на Рівненщині.

Аби побувати в мисливському товаристві, скуштувати дикої качки, понюхати пороху та зрозуміти, в чому тут азарт, журналіст "ОГО" потрапив на "передову" - відкриття сезону полювання на диких качок.

Потрапити в компанію мисливців "чужаку" непросто. До новачків мисливські компанії ставляться обережно. Аби ви почувались своїм, за вас має поручитись хтось з їхнього середовища. Журналіста "ОГО" взяв "на поруки" й на полювання перший заступник голови Рівненської районної райдержадміністрації Сергій Подолін, завдяки чому ми й маємо змогу розказати, як це було...

Дорога, пором та короп

У п`ятницю вже все готово, рушниця зібрана, патрони напоготові. У рюкзаку деякі продукти, камуфляж і чоботи. Як написано в книзі з біології, дика качка, вона ж кряква, гніздиться на ставах, озерах і болотах. А це значить, що наш маршрут лежить на Полісся.

Вибираємось за місто й прямуємо на північ. За Сарнами нас чекає перша несподіванка: міст через Стир закритий, а через річку можна переправитись лише поромом, яким є старий армійський понтон. Пересувається він завдяки двом "крилам", які штовхає течія і рухає його в потрібному напрямку.

Шість гривень за машину, на поромі їх поміщається чотири, - й ви на іншому березі. Далі 160 кілометрів - і ви в Зарічненському районі, за кілька кілометрів від україно-білоруського кордону. Краєвиди тут просто казкові.

На дамбі між ставами розбитий табір: кілька наметів та вантажний бус, який кілька наступних днів слугуватиме за житло. Декілька чоловік, в очікування відкриття полювання в суботу, живуть тут уже з середи.

На полюванні не має значення хто ви: голова адміністрації чи підприємець, начальник управління чи депутат. Чистити картоплю доведеться всім. Розпаковуємо речі, ставимо намет і йдемо рибалити. Звісно, на полювання їздять за зовсім іншою здобиччю, але до відкриття сезону є ще час, то чому б не провести його з вудкою в руках?
Час "Ч"

Субота, 16.00. Усі в камуфляжах, обвішані патронами ще раз перевіряють свої рушниці. Підприємець Руслан Денисюк щось шукає у стволі своєї "п`ятизарядки", Сергій Подолін ніяк не може справитись з новенькою, недавно придбаною рушницею "Бінеллі", однак досвідчений мисливець Юрій Казарін допомагає. Начальник управління транспорту Рівненського міськвиконкому Василь Сливка перевіряє патронташ з таким суворим виглядом, ніби перевіряє боєкомплект перед вирішальним боєм. Ще кілька хвилин - і всі готові. Одна група на човнах відправляється в очерет, інша - займає свої місця на дамбі.

17.00. Над ставами повисла тиша. За метрів тридцять від мене зайняв місце комерційний директор "Західної молочної групи" Андрій Емшанов. Аби якось скоротати час, вирішив поласувати ожиною, якої на дамбі було вдосталь.

За хвилин тридцять чується перший постріл, мисливці, що стоять поряд, вибухають лавиною нецензурної лайки в бік невідомого колеги, в якого не витримали нерви, але самі чекають призначеного часу.

18.00. Війна почалась. Перші 15 хвилин постріли зливаються в суцільний гул, неначе почалась артпідготовка перед боєм. Над ставами піднімаються зграї качок. Цілі ескадрильї по 50-100 качок кружляють над ставом, намагаючись вирватись з оточення. Неначе залпи зенітних установок протиповітряної оборони на підступах до лісу, куди намагаються втекти пернаті, качок зустрічають мисливські стволи. Врешті ескадрильї розбиваються на групи по 3-5 качок і прориваються за межі бою.

Одна така група виходить просто на мене. Залп з двох стволів - і одна качка пікірує, але знаходить останні сили, щоб дотягнути до очерету. Але сходу, мабуть, наривається на шріт з рушниць мисливців, які сиділи в засідці під очеретом.

20.00. Усе стихло. Постріли чуються дедалі рідше. Ще трохи, й сідає сонце. До ранку качки можуть спати спокійно, а мисливці рахувати першу здобич і проводити ревізію боєприпасів.

Ввечері вся компанія ласує юшкою під непристойно-незрозумілою назвою "Зає...риха". Рецепт простий: дичина, риба, гриби і все, що є під рукою. Дуже смачна.


Останній бій - і додому

Неділя, 05.00. З наметів виповзають трохи сонні мисливці, дехто поспав лише кілька годин, бо довго обговорювали за столом тактичні плани на ранок й ділились враженнями від першого бою.

За ніч командування качиного контингенту на Поліссі теж внесло корективи в свої дії. Вони вже не літають великими зграями, а невеликими групами або й зовсім поодинці, на великих висотах, довго кружляють, перевіряючи територію, аби вибрати безпечне місце для посадки.

07.00. Стою під кущем. Лунає крик: "Воздух!" Піднімаю голову, просто на мене виходить "двійка" качок. Підкидаю рушницю, постріл - і одна "кряква" каменем падає в очерет, куди одразу ж кидається пес Бім.

Але найкращий постріл цього ранку належить підприємцю Олександру Петруку. На висоті метрів тридцяти на нього вийшла зграйка дзьобатих. Один постріл - і качка падає просто до ніг мисливця.

10.00. Вранішні польоти і постріли закінчились. Лише де-не-де чути поодинокі постріли. Йдемо до табору. Тут стався кумедний випадок. Рушниці розряджені і тут крик "Воздух!" Неначе німецький винищувач "Месер" прямо на нас пікірує кряква. У паніці патрон вперто не хоче лізти в рушницю. Кожен встигає зарядити лише по одному. Залп. Усе мимо. Але качка на цьому не заспокоїлась. Пішла на розворот й знову пішла в атаку, тепер уже на "бриючому". Але ніхто цього не чекав. Знову паніка. Знову патрон не лізе в рушницю. Залп - і знову все дарма... Качка набрала висоту й, крякнувши, ніби насміхаючись з нас, полетіла геть.

12.00. Обід. Знову обговорення ранкових подій, які згодом обростуть масою фантастичних деталей і стануть справжніми мисливськими історіями. Потім загальне прибирання табору на території навколо. Сміття - в пакети, все, що горить, - у вогонь.

15.00. Речі зібрані, здобич упакована. Рушаємо додому, аби знову на наступний день стати підприємцями, чиновниками, депутатами. Але вже за тиждень знову зібрати рушницю, набої й камуфляж.

Як ви розпочали сезон полювання?

Олександр ДАНИЛЬЧУК, голова Рівненської обласної ради:

- Відкриттям полювання задоволений. Першого ж дня вполював одинадцять качок і ще три вранці наступного дня. Хоча кількість для мене не головне, головне - це саме полювання, атмосфера і люди, з якими ти полюєш. Я ніколи не забираю впольованих качок собі, а роздаю друзям. Для мене важливий сам процес.

Сергій ПОДОЛІН, перший заступник голови Рівненської РДА:

- Непогано. Випробував нову рушницю, поспілкувався зі старими друзями. Полювання - це взагалі справжній чоловічий відпочинок, де ти є таким, яким ти є насправді. Де тебе приймають зі всіма плюсами і мінусами, де збираються люди, які розуміють тебе з півслова. А ще - це адреналін та незабутні відчуття. Здобичі цього разу було небагато, але кілька качок все ж додому везу.

Олексій ГУБАНОВ, депутат Рівненської міськради:

- Цього разу залишився без здобичі. Потонув наш човен і нам довелося рятуватись самим і рятувати рушниці і спорядження. Через це дуже злий. Але це нічого, сезон полювання тільки-но розпочався і моя здобич ще мене чекає.

Юрій КАЗАРІН, досвідчений мисливець:

- Непогано розпочали. Шкода тільки, що у когось не витримали нерви і почали стріляти раніше призначеного часу. Ми такого ніколи не робимо. У всьому має бути порядок. Полювати потрібно за правилами, поважати тих, хто поряд, берегти природу. Ну хіба важко, їдучи додому, прибрати за собою, аби той, хто приїде сюди наступним, не згадував тебе "незлим тихим...". На полюванні головне не те, скільки ти вполював дичини чи скільки вистріляв набоїв, а спілкування з друзями та природою.