Як раніше повідомляла «РВ», реконструкцію дороги від села Грушвиця до міста Броди Львівської області італійська фірма «Тодіні», яка реконструює автотрасу, бралася виконати до жовтня-листопада наступного року.

Сьогодні ж йдеться про те, що роботи з кількох причин можуть затягнутися. - Незважаючи на те, що проект реконструкції траси був розроблений спеціалізованим державним інститутом, пройшов загальну державну експертизу та був затверджений постановою Кабміну, місцеві контролюючі органи з області та Рівненського, Дубенського і Радивилівського районів зараз по-новому беруться нас перевіряти, - розповідає Федір Жежук, заступник головного інженера-резидента італійської фірми «Луї Берже», яка здійснює технічний нагляд і контроль за реконструкцією автошляху, - це відволікає, забирає багато часу. Для прикладу, у селі Грушвиця ставлять вимогу відселити мешканців трьох приватних будинків, хоча в проекті це не передбачено. У попередній документації, коли ми планували реконструювати всю трасу до Дубна як дорогу першої категорії, тобто зробити її ширшою, у кілька смуг руху у кожному напрямку, відселення мешканців тих будинків у Грушвиці насправді передбачалося. Але згодом Європейський банк реконструкції та розвитку, який фінансує реконструкцію, вказав, що для будівництва дороги першої категорії вантажопотік транспорту за добу повинен становити не менше 35 тисяч машин. А в нас влітку між Рівним та Дубно проїжджає 11-13 тисяч авто, а взимку 7-8 тисяч. Тому на окремих ділянках, в тому числі й у Грушвиці, дорога розширюватися не буде, будинки зносити ніхто не буде, а отже, і відселяти мешканців немає потреби. Люди ж тепер скаржаться, що їм обіцяли, а тепер обманули, й різні інстанції змушені реагувати на їхні скарги і вкотре переглядати всі документи.

Наступна проблема витікає з того, що, згідно з законом, іноземці в нас працюють на рівних правах з українцями. Відтак фірма «Тодіні», щоб взяти потрібних спеціалістів на роботу, мусить спершу довести таку необхідність на комісії при обласному центрі зайнятості. Його працівниці воліють за краще влаштувати нашого безробітного. Але ж фірма, яка виграла тендер, роботу має виконати якісно і не повинна доводити, що в наших безробітних не той фаховий рівень, щоб працювати на дорогому закордонному обладнанні.

Ще однією суттєвою проблемою є те, що працівникам, яких «Тодіні» бере на роботу з-за кордону, в українському консульстві в Італії не дають багаторазові візи. Тому коли їм потрібно бодай навіть на декілька днів поїхати в Італію на консультацію, з виробничих чи сімейних питань, їх чекає довга і марудна процедура повернення.